Колонка В'ячеслава Мієнка, керівника Ініціативи антипіратської Ініціативи «Чисте небо», що опублікована на Детекторі Медіа.
Щорічно Офіс торгового представника США (USTR) випускає Спеціальний звіт 301, в якому надається огляд захисту прав інтелектуальної власності у «проблемних» країнах. Цьогоріч їх 32, в тому числі й Україна, яка знову залишилася у «пріоритетному списку спостереження».
Втім, якщо порівняти звіти 2019-2021 років, критичний тон щодо України рік від року пом’якшується. Тобто на міжнародному рівні є помітною об’єктивна позитивна динаміка у боротьбі з піратством, яка у нас відбувається. Давайте розглянемо, що ж саме було помічено.
Загалом відмічається, що з 2018 року Україна домоглася стійкого прогресу у захисті інтелектуальної власності (ІВ), хоча він і залишається незадовільним. У звіті критикують три аспекти: 1) систему організацій колективного управління (ОКУ), які відповідають за збір та розподіл винагороди правовласникам за музичні права; 2) використання неліцензійного ПО держорганами; 3) боротьбу з онлайн-піратством.
Законність та прозорість діяльності ОКУ — дійсно відкрите питання для України. Через конфлікти між основними суперниками ринку ОКУ, за два роки Мінекономіки не завершило останні акредитаційні процедури, а акредитовані організації наразі не забезпечують належного рівня прозорості у зборі та розподілі винагороди правовласникам. Акредитовані ОКУ не стали сервісом для правовласника та користувача, якими вони є у всьому світі. Жодна організація не має технічного рішення та можливості формувати звітність про використання музичних творів, яка повинна забезпечувати справедливий та прозорий розподіл зібраної винагороди. Водночас більшість користувачів не готові сплачувати передбачену законом винагороду. Вони оспорюють законність проведених акредитацій та знаходяться у судових процесах з ОКУ щодо укладення договорів або стягнення компенсацій.
Використання ліцензійного програмного забезпечення державними органами важко коментувати, оскільки з одного боку це значна стаття витрат державного бюджету в умовах економічної кризи, а з іншого — як можна боротися з піратством в країні, коли самі державні інституції порушують права іноземних правовласників?
В решті-решт, питання онлайн-піратства згадується лише на третьому місці в рейтингу порушень, що також можна розцінювати як позитивний тренд. Як і у кількох останніх звітах USTR, знову було згадано закон 2017 року «Про державну підтримку кінематографії», який вніс суттєві зміни у алгоритми боротьби з онлайн-піратством та посилив кримінальну відповідальність за порушення прав ІВ. Але якщо раніше процедури переслідування злочинців згідно цього закону описувалися як дуже складні, зараз відмічається більша його ефективність: «Такі ініціативи, як операція кіберполіції по боротьбі з піратством у квітні 2019 року, в поєднанні зі скоординованим і ефективним переслідуванням операторів незаконних веб-сайтів допоможуть боротися з онлайн-піратством в Україні». Втім, вони упустили, що аналогічна операція «Пірат» була проведена і у 2020 році.
За даними учасників Ініціативи «Чисте небо», протягом 2017-2020 рр. судами було винесено понад 40 вироків за статтею 176 Кримінального кодексу України щодо порушення прав ІВ. Ця позитивна динаміка, як і реальна ефективність саме кримінального переслідування злочинців, не згадується у Спеціальному звіті 301, хоча і звертається увага на перше кримінальне провадження, яке було відкрито за фактом фінансування піратства.
У Звіті 301 також йдеться про необхідність застосування положень Закону України “Про авторські і суміжні права” як інструменту протидії і боротьби з піратством. Проте з практичної точки зору я оцінюю його ефективність досить стримано і віддаю пріоритет нормам кримінального кодексу, який не дає можливості злочинцеві уникати відповідальності незначними зусиллями.
Цього року очікується ще ряд важливих законодавчих змін, до яких долучилась Ініціатива «Чисте небо», працюючи над цим кілька років поспіль. Серед них — нові зміни до кримінального законодавства, які вже знаходяться на розгляді комітетів ВРУ, та обмеження можливостей фінансування піратства у рекламному законодавстві. Вірю, що саме набутий нами за 8 років боротьби з піратством практичний досвід буде аргументом для депутатів у підтримці цих ініціатив парламентом.
Починаючи з минулого року, у звітах USTR схвалюється збільшення числа співробітників кіберполіції та державних інспекторів з інтелектуальної власності, що «ймовірно, допоможе в боротьбі з онлайн-піратством». Також вітається створення та процес запуску, хоча й повільний, Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Кіберполіція, на мою думку, дійсно потребує додаткових ресурсів і кваліфікованих кадрів. Разом із тим ще більшу проблематику бачу в забезпеченні навчання органів досудового слідства, підвищенні кваліфікації прокурорів та суддів, які супроводжують та розглядають справи щодо порушення прав ІВ. В цьому аспекті було б доречним наділити Вищий суд з питань ІВ повноваженнями щодо розгляду специфічних кримінальних справ, але кількість суддів наразі обмежена і сам суд ще не розпочав свою роботу. Що стосується державних інспекторів, то для збільшення їх чисельності має бути сформований відповідний обсяг завдань, які їм будуть делеговані. Наразі вони переважно виконують тільки “формальні” вимоги.
Крім цього, у документі згадано, що 2020 року Україна прийняла закон про створення Національного органу ІВ замість Державної служби ІВ, та висловлюється надія на співпрацю США з цим органом.
В цілому, за оцінкою USTR 2021, значимість кроків, які робить Україна у боротьбі з піратством, помітно підвищилась. Ініціатива «Чисте небо» причетна до більшості змін на цьому шляху — як на національному рівні, так і на міжнародному. Зокрема, з нашою допомогою Україна розпочала співпрацю із Всесвітньою організацією інтелектуальної власності та долучилася до їхнього міжнародного blacklist WIPO Alert, у який нещодавно вже внесено 4 нелегальні ресурси від України і на черзі наступний більш широкий список.
І хоча у цьогорічному звіті Україна ще залишається у пріоритетному списку спостереження, головні акценти зроблено не на онлайн-піратстві, а на використанні неліцензійного ПЗ державними установами та на організаціях колективного управління.